Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.02.2014 року у справі №22/656
Постанова ВГСУ від 09.09.2014 року у справі №22/656

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року Справа № 22/656 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Хмельницької обласної корпорації "Поділляоблагробуд"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 червня 2014 року

за скаргою Хмельницької обласної корпорації "Поділляоблагробуд"

на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві

у справі № 22/656

господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія " Київ

Градобуд""

до Приватного акціонерного товариства "Фанери та плити"

про стягнення заборгованості.

за участю представників

позивача - Павлюк М.В.

відповідача - Ільницька Л.М., Ковальчук Л.П.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" звернулось з позовом до Закритого акціонерного товариства "Фанери та плити", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Фанери та плити", про стягнення заборгованості за договором № 10/2004 від 16 грудня 2004 року у розмірі 2964391,70 грн.

У процесі розгляду справи, у листопаді 2011 року позивач подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 10/2004 від 16 грудня 2004 року у розмірі 2 115 570,40 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12 листопада 2010 року позов задоволено повністю, стягнуто з ЗАТ "Фанери та плити" на користь ТОВ "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" 2115570,40 грн. основного боргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2011 року рішення господарського суду міста Києва від 12 листопада 2010 року у справі № 22/656 скасовано, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 травня 2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2011 року скасовано, рішення господарського міста Києва від 12 листопада 2010 року у справі № 22/656 залишено без змін.

24 травня 2011 року на виконання рішення господарського суду міста Києва від 12 листопада 2010 року у справі № 22/656 було видано наказ.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30 березня 2012 року відмовлено Приватному акціонерному товариству "Фанери та плити" у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 12 листопада 2010 року у справі № 22/656.

Зазначена ухвала була залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2012 року та постановою Вищого господарського суду м. Києва 25 грудня 2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20 серпня 2012 року було відмовлено Приватному акціонерному товариству "Фанери та плити" у задоволенні заяви про визнання наказу господарського суду міста Києва від 24 травня 2011 року у справі № 22/656 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01 липня 2013 року залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2013 року у справі № 22/656 було замінено позивача (стягувача) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" на його процесуального правонаступника Хмельницьку обласну корпорацію "Поділляоблагробуд".

Ухвалами господарського суду міста Києва від 09 серпня 2013 року, від 23 серпня 2013 року та від 18 вересня 2013 року скаргу Хмельницької обласної корпорації "Поділляоблагробуд" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві було повернуто без розгляду.

У грудні 2013 року господарським судом міста Києва було прийнято до провадження скаргу Хмельницької обласної корпорації "Поділляоблагробуд" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови державного виконавця Мурихіна С.В. від 24 липня 2013 року про завершення виконавчого провадження № 27576996.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18 квітня 2014 року у справі № 22/656 було повністю задоволено скаргу Хмельницьої обласної корпорації "Поділляоблагробуд" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, визнано недійсною постанову від 24 липня 2013 року відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про закінчення виконавчого провадження № 27576996 з примусового виконання наказу № 22/656, виданого 24 травня 2011 року господарським судом міста Києва на виконання рішення господарського суду міста Києва від 12 листопада 2010 року у справі № 22/656.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 червня 2014 року (судді Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.) ухвалу господарського суду міста Києва від 18 квітня 2014 року у справі № 22/656 скасовано повністю. Відмовлено у задоволенні скарги Хмельницької обласної корпорації "Поділляоблагробуд" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Хмельницька обласна корпорація "Поділляоблагробуд" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 червня 2014 року скасувати, а ухвалу господарського суду міста Києва від 18 квітня 2014 року залишити без змін.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 липня 2011 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Мироненко Н.В. було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду м. Києва від 24 травня 2011 року у справі № 22/656 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Фанери та плити" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" заборгованості в розмірі 2 136 962,10 грн.

16 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" (первісний кредитор) та Хмельницькою обласною корпорацією "Поділляоблагробуд" (новий кредитор) було укладено договір про уступку права вимоги (договір про уступку права вимоги).

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору уступки права вимоги у зв'язку з дебіторською заборгованістю ТОВ "БК "Київ-Град" перед Хмельницькою обласною корпорацією "Поділляоблагробуд" за договором цільової позики від 23 травня 2007 року, первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором про виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва житлового будинку № 10/2004 від 16 грудня 2004 року, укладеним між первісним кредитором та ЗАТ "Фанери та плити".

Згідно з п. 1.3 зазначеного договору новий кредитор набуває права вимоги до боржника, замість первісного кредитора, на суму 2 136 962,10 грн.

Листом від 12 червня 2013 року Приватне акціонерне товариство "Фанери та плити" було повідомлено про заміну кредитора за договором № 10/2004 від 16 грудня 2004 року про виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва житлового будинку на суму 2136962,10 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 13 червня 2013 року та фіскальним чеком № 2291 від 13 червня 2013 року.

Постановою начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Іванець Г.О. від 03 липня 2013 року виконавче провадження № 27576996 було передано для подальшого виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

24 липня 2013 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Мурихіним С.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 27576996 з примусового виконання наказу № 22/656, виданого 24 травня 2011 року господарським судом мста Києва, у зв'язку із виконанням рішення у повному обсязі.

Встановлено, що підставою для закінчення цього виконавчого провадження було зарахування зустрічних однорідних позовних вимог у розмірі 2136962,10 грн., яке було здійснено на підставі заяви ПрАТ "Фанери та плити" від 10 червня 2013 року № 282.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 10 червня 2013 року ПрАТ "Фанери та плити" звернулось до ТОВ "БК "Київ-Градобуд" про здійснення часткового зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме:

- зарахувати заборгованість ПрАТ "Фанери та плити" на користь ТОВ "БК "Київ-Градобуд" за наказом господарського суду м. Києва від 24 травня 2011 року у справі № 22/656 у розмірі 2136962,10 грн.;

- зарахувати заборгованість ТОВ "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" на користь ПрАТ "Фанери та плити" за наказом господарського суду міста Києва від 14 червня 2012 року у справі № 5011-38/2467-2012 у розмірі 9416122,56 грн. шляхом її зменшення на 2136962,10 грн.

Задовольняючи скаргу Хмельницької обласної корпорації "Поділляоблагробуд" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, місцевий господарський суд виходив з того, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинена на стадії виконання судового рішення, не може бути підставою для закінчення виконавчого провадження, а може бути лише підставою для укладення між стягувачем і боржником мирової угоди про закінчення виконавчого провадження, яка, у разі затвердження її судом, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе, часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей); строк виконання щодо таких вимог настав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу. Право на стягнення заборгованості на користь позивача, підтверджене рішенням і наказом господарського суду, повинно бути реалізоване в процесуальних формах, встановлених законодавством про виконавче провадження. Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог на цій стадії може відбуватися не інакше як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".

Судом попередньої інстанції встановлено, що правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог було вчинено після видачі судом наказу на виконання рішення господарського суду міста Києва від 12 листопада 2010 року у справі № 22/656, тобто на стадії його виконання.

Виконавчий документ - наказ господарського суду по справі № 22/656 передбачає стягнення грошових коштів як спосіб виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення є можливим, оскільки такий спосіб припинення зобов'язання передбачений нормами ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України та є одним із способів виконання судового рішення.

Крім того, Закон України "Про виконавче провадження" не містить заборони щодо можливості виконання судового рішення шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

ТОВ "БК "Київ-Градобуд" будь-яких заперечень відносно зарахування зустрічних однорідних вимог до ПрАТ "Фанери і плити" не висувало.

Отже чинне законодавство, як матеріальне так і процесуальне, не містить заборони щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення ні в межах наданого виконавчою службою періоду для добровільного виконання судового рішення, ні в подальшій процедурі примусового виконавчого провадження.

До того ж слід зазначити, що факти, встановлені в рамках розгляду даної справи, за заявою ПАТ "Фанери та плити" про визнання наказу таким що не підлягає виконанню, не мають преюдиційного значення для зазначеної скарги, оскільки обставини з цих питань та їх учасники є різними.

Так, скаржником у даній справі є Хмельницька обласна корпорація "Поділляоблагробуд", а у справі про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, заявником є Приватне акціонерне товариство "Фанери та плити". В справі за заявою ПАТ "Фанери та плити" досліджувались обставини стосовно визнання наказу господарського суду міста Києва від 24 травня 2011 року таким, що не підлягає виконанню, а в даній справі з'ясовуються обставини законності винесення постанови державним виконавцем про закінчення виконавчого провадження за вищезазначеним наказом.

Таким чином постанова Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 24 липня 2013 року про закінчення виконавчого провадження № 27576996 є обґрунтованою та такою, що не суперечить нормам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що скарга Хмельницької обласної корпорації "Поділляоблагробуд" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві не підлягає задоволенню.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на викладене, судова колегія, дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Хмельницької обласної корпорації "Поділляоблагробуд" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 червня 2014 року зі справи № 22/656 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н.І. Мележик

С. С. Самусенко